Зигмунд Фрейд Психопатологія повсякденного життя (міні)

«Психопатологія повсякденного життя» (1901) — одне з основних досліджень великого австрійського вченого Зигмунда Фрейда, заклавши фундамент його теорії психоаналізу поряд з «Товченням сновидінь» (1900), «Введенням у психоаналіз» (1910), «Я й Она» (1923). Ця невелика книга стала науковою класикою ХХ століття. Досліджуючи різні відхилення від стереотипів повсякденної поведінки, дивні дефекти та збої й навіть, на перший погляд, випадкові помилки й обмолування, учений приходить до висновку, що вони свідчать про глибинні порушення психіки, про симптоми психоневрозу. Аналізуючи численні випадки таких відхилень, він приходить до висновку, що «границя між нормальним і ненормальним у галузі нервозності непроста та що всі ми трохи нервозні... подібні симптоми виявляються в силах порушити живлення, сексуальні надсилання, звичайну роботу, спілкування з людьми».