Льюїс Керрол Пригоди Аліси в Дивокраї (Пригоди Аліси 1) (вид. Віват)

Крейдований папір
Переклад Ольги Пилипенко
Кольорові ілюстрації Євгенії Чистотіної

Одного разу дівчинка Аліса вчинила трохи необережно – не довго думаючи, вона побігла слідом за білим кроликом і... потрапила до Дивокраю! Там із нею почали відбуватися найнеймовірніші пригоди. Черепахи, що вміють розмовляти, жива колода карт, омари, які танцюють, Синя Гусінь, що курить кальян, і усміхнений Чеширський Кіт – далеко не всі, з ким познайомилася Аліса. Але найголовніше інше – Аліса вчить нас: щоб іти правильною дорогою, необхідно добре знати, куди і з якою метою ти хочеш прийти!

Книга «Пригоди Аліси в Дивокраї» – це легендарна фентезійна повість-казка у напрямі сюрреалізму від англійського автора Льюїса Керролла, що оздоблена ілюстраціями від української художниці Євгенії Чистотіної.

Маленька дівчинка Аліса спускалася все нижче й нижче, все глибше вниз кролячою норою. Вона опинилася в цьому тунелі через власну допитливість, але хто буде засуджувати малечу, яка почула, що звичайне звірятко вміє розмовляти? Усі б вчинили як Аліса, усі б побігли за білим балакучим кроликом – це ж справжнісінька фантастика! Героїня не очікувала, що по той бік підземного лабіринту вона відкриє новий химерний світ, де не працюють закони реальності, де все перевертається догори дриґом…

Льюїс Керролл був професором математики. Науковець не мав чіткого наміру писати твір Alice's Adventures in Wonderland: перші нариси тексту виникли раптово, під час звичайної прогулянки, коли його супутниці попросили розповісти якусь байку. Автор не згадував старі легенди, які колись вичитував у пошарпаних томиках, а використав свою багату уяву, щоб здійснити бажання компаньйонок. Так зародилася історія про пригоди маленької дівчинки в химерній реальності.

Чоловік, фах якого – точні науки, а не гуманітарні, написав дивовижну, неповторну книгу.

Монологи дівчинки повні на логічні парадокси, алюзії та алегорії, а діалоги героїні з іншими персонажами пронизані абсурдом і навіть філософськими ідеологіями, які поглиблюють сенс розмов дійових осіб! Автор майстерно вплітає у твір низку математичних концепцій, однак ретельно їх замасковує, щоб створити ілюзію безглуздості та парадоксальності чарівного виміру.